32 цитати Ліни Костенко, які влучають в саме серце

Творчість Ліни Костенко — яскравий приклад того, що класична ( у широкому розумінні цього слова) українська література може бути популярною і цікавою як молодому, так і старшому поколінню українців. Найцікавіше, що сама Ліна Василівна ніколи не прагнула до слави. Незважаючи на всезагальне визнання, письменниця може дозволити собі найгостріші вислови, які з першого разу влучають в серце. Можливо, саме завдяки чесності зі своїм читачем Костенко вдалось завоювати народну любов.

Слова Ліни Василівни Костенко — це совість української нації. Пропонуємо ознайомитись з найяскравішими цитатами геніальної поетеси.

Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.

Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.

Жінка як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.

Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.

Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.

Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.

Поверніть мені мій захват перед жінкою. Хоч трохи магії, загадки, недосяжності.

Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.

Нерівня душ — це гірше, ніж майна.

Людина для людини закритий світ.

Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!

Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.

У кожного своя пустеля і свої міражі.

А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

Дві людини взаємно мають творити одна одну.

Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.

Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.

Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову.

Несказане лишилось несказанним.

Краса — і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.

Я всіх люблю, аби не заважали.

Така любов буває раз в ніколи.

У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.

Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що.

І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…

Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.

І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.

Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.

Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.

А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.

Талант Ліни Костенко часто порівнюють з талантом Лесі Українки. Як на мене, то таке порівняння — справедливе. За Ліною Василівною давно уже закріпився статус культового автора та ключової фігури серед шістдесятників. Її поетичні збірки в книжкових магазинах змітала і досі змітає з полиць читаюча аудиторія.

Не будь байдужим до української культури — поділись потужними висловлюваннями геніальної сучасниці з друзями на своїй сторінці у соціальних мережах!

Джерело: populyarne.com.ua