РІВНЕНСЬКА МАЛА АКАДЕМІЯ НАУК УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІТворчість Ліни Костенко — яскравий приклад того, що класична ( у широкому розумінні цього слова) українська література може бути популярною і цікавою як молодому, так і старшому поколінню українців. Найцікавіше, що сама Ліна Василівна ніколи не прагнула до слави. Незважаючи на всезагальне визнання, письменниця може дозволити собі найгостріші вислови, які з першого разу влучають в серце. Можливо, саме завдяки чесності зі своїм читачем Костенко вдалось завоювати народну любов.
Слова Ліни Василівни Костенко — це совість української нації. Пропонуємо ознайомитись з найяскравішими цитатами геніальної поетеси.
Марудна справа — жити без баталій. Людина від спокійного життя жиріє серцем і втрачає талію.
Людям не те що позакладало вуха — людям позакладало душі.
Жінка як музика, її можна любити, навіть не дуже розуміючи.
Любов шляхетна тільки тоді, коли вона сором’язлива.
Закоханий у себе не може бути здатний на справжню любов.
Важко любити розумну жінку. Завжди боїшся впасти у її очах. Жінка втрачає на інтелекті, лише коли вона кохана. Так що бажано підтримувати в ній цей стан.
Поверніть мені мій захват перед жінкою. Хоч трохи магії, загадки, недосяжності.
Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам. Мені потрібен космос її очей.
Нерівня душ — це гірше, ніж майна.
Людина для людини закритий світ.
Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Мудрість мужчини — промовчати, коли говорять стихії.
У кожного своя пустеля і свої міражі.
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
Дві людини взаємно мають творити одна одну.
Віддай людині крихітку себе. За це душа наповнюється світлом.
Любов — це насамперед відповідальність, а потім уже насолода, радість.
Моя любов чолом сягала неба,
а Гриць ходив ногами по землі.
Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.
Нації вмирають не від інфаркту — спочатку їм віднімає мову.
Несказане лишилось несказанним.
Краса — і тільки, трішечки краси,
душі нічого більше не потрібно.
Я всіх люблю, аби не заважали.
Така любов буває раз в ніколи.
У всіх народів мова — це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження.
Мова солов’їна, а тьохкають чортзна-що.
І все на світі треба пережити, бо кожен фініш — це по суті старт. І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт…
Єдиний, хто не втомлюється, — час. А ми — живі, нам треба поспішати.
І що цікаво — серце у колібрі майже втричі більше, ніж шлунок. От якби так у людей.
Люди, як правило, бачать світ у діапазоні своїх проблем.
Чужа душа — то, кажуть, темний ліс.
А я кажу: не кожна, ой не кожна!
Чужа душа — то тихе море сліз.
Плювати в неї — гріх тяжкий, не можна.
А секунди летять. Отак можна вмерти й нічого не встигнути. Встигаєш тільки втомитися.
Талант Ліни Костенко часто порівнюють з талантом Лесі Українки. Як на мене, то таке порівняння — справедливе. За Ліною Василівною давно уже закріпився статус культового автора та ключової фігури серед шістдесятників. Її поетичні збірки в книжкових магазинах змітала і досі змітає з полиць читаюча аудиторія.
Не будь байдужим до української культури — поділись потужними висловлюваннями геніальної сучасниці з друзями на своїй сторінці у соціальних мережах!
Джерело: populyarne.com.ua