До дня народження першого космонавта, Героя України Леоніда Каденюка

Опубліковано:

28 січня 1951 року в селі Клішківці Хотинського району Чернівецької області в сім’ї вчителів Ніни Андріївни та Костянтина Микитовича Каденюків народилось двійко хлопчиків, яких назвали Леонідом та Сергієм.

На долю одного з них – Леоніда випала доля стати першим космонавтом незалежної України.

Діти були жвавими, спортивними, старанно вчилися. Леонід закінчив середню школу на «відмінно» та отримав срібну медаль.

Кожен із них з дитинства мав власну мрію. Після польоту в космос Юрія Гагаріна, Леонід почав мріяти про небо, про космос. Після закінчення школи 17-річний юнак вступив до Чернігівського військового льотного училища, яке закінчив з відзнакою і був залишений на службу в училищі в якості льотчика-інструктора, а згодом став льотчиком-випробувачем. Він освоїв 56 типів літаків.

Піднімаючись на літаку на висоту понад 10 тисяч метрів, молодий лейтенант дивився вгору, в темне небо, де в космічному просторі зорі та невідомі планети, де літали перші космонавти, та мріяв приєднатися до цих казкових людей.

Незабаром трапилася нагода, був оголошений набір до загону космонавтів і Леонід зробив рішучий крок – написав рапорт з проханням зарахувати його до загону космонавтів. Як з’ясувалося, таких молодих людей в країні було багато. Але Леоніду вдалося вийти переможцем серед більш ніж 4000 бажаючих і пов’язати свою долю із космонавтикою.

Підготовка до космічного польоту – це щоденні тренування, навчання і … очікування. Він став пілотом вищого класу, закінчив Московський авіаційний інститут, численні професійні курси та був підготовлений для роботи на орбітальній станції «Мир», для космічних польотів на кораблях «Союз» та «Буран».

Радянський Союз розпався, програма «Буран» була згорнута, різко скоротилося фінансування космічних програм. Настав час невизначеності та нового очікування.

Але на світовій мапі з’являється нова потужна космічна держава з величезними амбіціями, зі своєю програмою участі в освоєнні космічного простору, створення ракетно-космічної техніки та виходу на світовий ринок космічних послуг.
Як виявилося, майже третина всього наукового, промислового та кадрового потенціалу СРСР було зосереджено в Україні.

Леонід з великою цікавістю читає колись закриті сторінки про свою Батьківщину – Україну, слідкує за її прогресом в космічній сфері.

Ось полетів перший супутник «Січ-1», оголошено про будівництво телекомунікаційного супутника «Либідь», в Україну приїжджають делегації провідних космічних держав світу, укладаються перші міжнародні угоди, створюється спільне підприємство «Sea Launch» (США, РФ, Норвегія, Україна). Президент України Леонід Кучма домовляється з Президентом США Білом Клінтоном про співробітництво в космічній сфері та політ українського космонавта на американському космічному кораблі.

Дано відповідні вказівки космічним відомствам обох країн, визначені відповідальні за цей проект. В Україні оголошено конкурс на участь в цьому польоті. Леонід приймає рішення взяти участь у цьому конкурсі та випробувати ще раз свою долю на здійснення своєї давньої мрії. Він змінює своє громадянство та подає відповідні документи до конкурсної комісії.

Серед 28 учасників конкурсу у нього найкращі результати. Він разом із ще трьома претендентами рекомендований до стажування, а згодом – до підготовки до польоту в США.

Леонід Каденюк успішно пройшов підготовку до польоту і в Україні (в інституті ботаніки НАН України), і в Сполучених Штатах Америки (в космічних центрах в м. Х’юстон та на космодромі ім. Дж. Кеннеді в Флориді).

Під час місії STS-87 (19 листопада – 5 грудня 1997 року) у складі міжнародного екіпажу Леонід Каденюк здійснив 10 наукових експериментів, провів «космічний урок» для 40 тисяч українських та американських школярів в рамках освітньої програми.

Після повернення на Батьківщину, урочистостей та нагород, розпочалися земні будні нашого космонавта.

Це служба Генерал-майора Леоніда Каденюка в армії, робота Народним депутатом у Верховній Раді України. Він – член Колегії Державного космічного агентства України, Радник Прем’єр-Міністра України та Голови ДКА України. Його обирають Президентом аерокосмічного товариства України. Леонід Костянтинович долучився також до роботи Українського молодіжного аерокосмічного об’єднання «Сузір’я» (член правління), Громадської ради екологічної безпеки (почесний Президент).

Леонід Костянтинович турбується про фінансування державних космічних програм, переконує керівництво країни підтримувати статус України як космічної держави, бере участь в численних міжнародних конференціях, готується здійснити ще один політ. Надзвичайно важлива його робота з молоддю, в молодіжному об’єднанні «Сузір’я». він був ініціатором і учасником «Космічних змін» в таборі «Артек», його знала студентська молодь та учні багатьох навчальних закладів. А на базі київської школи №36 було створено шкільне космічне агентство та проходив експеримент з аерокосмічної освіти дітей.

Він ніколи не забував свою «малу Батьківщину» — Буковину. Брав активну участь у роботі «Буковинського земляцтва». Привіз в рідне село своїх друзів-членів екіпажу космічного корабля «Коламбія», коли вони у 1998 році відвідали Україну.

Працюючи разом з екологами в Раді екологічної безпеки, він виступив з ініціативою написання «Екологічної конституції нашої планети».

Він без гучних слів і гасел був щирим патріотом своєї Батьківщини, завжди сповнений великих планів, енергійно добивався їх реалізації, не дивлячись на певне нерозуміння та супротив окремих високопосадовців, зайнятих «своїми земними планами». Достукатися і відчинити їх кабінети навіть космонавту було надзвичайно складно.

Його надзвичайно тривожили темпи деіндустріалізації та приватизації в нашій країні. Підтримувати приватні підприємства потрібно, але не за рахунок знищення державних, які є основою економіки країни.

Незадовільне фінансування космічних програм приводить до згортання космічної діяльності в країні, адже на громадських засадах цією важливою роботою займатися не можна.

Раптово обірвалося життя видатного українця. Він не повністю використав свій потенціал на користь науки, країни, людей.

Леонід залишив після себе надзвичайно світлі спогади і пам’ять як про людину майбутнього, наповнену космічною енергією, космічним світоглядом, надзвичайно шанобливим і уважним відношенням до людей, любов’ю до нашої планети.

Довідка:

Леонід Костянтинович КАДЕНЮК народився 28 січня 1951 р. у с. Клішківці Хотинського р-ну Чернівецької обл. Закінчив Клішківецьку середню школу (1967), Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків (ЧВВАУЛ) (1971), Московський авіаційний інститут (1989).

Проходив службу як льотчик-інструктор ЧВВАУЛ. З серпня 1976 р. по березень 1983 р. — у загоні космонавтів Центру підготовки космонавтів у Зоряному містечку. З березня 1983 р. — командир ланки у Липецькому центрі перенавчання та бойового застосування військових льотчиків. З червня 1984 р. – у Державному науково-дослідному інституті ВПС ім. В.П. Чкалова: льотчик-випробувач (1984-1988), у групі підготовки космонавтів (1988-1996). Пройшов повний курс підготовки до польотів на кораблях «Союз» і орбітальній станції «Мир». Пройшов підготовку за програмою «Буран». Льотчик-випробувач I класу, освоїв 54 типи та модифікації літаків.

Герой України (1999). Генерал-майор авіації. Почесний громадянин міста Чернівці (2001). Народний депутат України 4-го скликання (2002-2006). Кандидат технічних наук (2006). Радник Голови ДКА України (з 2011). Президент Аерокосмічного товариства України (2015-2018).

Помер 31 січня 2018 року в Києві під час традиційної ранкової пробіжки. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Джерело: ДКА

0