Тарас Шевченко: живий свідок і наш сучасник

На початку весни ми вшановуємо Великого Кобзаря, світоча українського народу Тараса Шевченка. 9 березня минає 203-я річниця від його дня народження, а 10 березня – 156-і роковини від його смерті смерті. 
Ці дві дати – світла і трагічна – в уяві кожного справжнього українця вплітаються у вінок щирої синівської любові до нашого духовного батька, який поклав власне життя на вівтар служіння своєму народові, його захисту і возвеличення. Глибинним змістом сповнене знамените кредо поета, котре і нині не втрачає своєї актуальності:
Возвеличу
Малих отих рабів німих!
Я на сторожі коло їх
Поставлю слово.
Тарас Шевченко став знаковою особистістю не лише української, а й світової літератури, здобувши право на безсмертя. Саме тому навіть через віки не міліє, а прибуває джерело людської шани та поваги до нього.
В особі Великого Кобзаря маємо не просто геніального поета, а незрівнянно більше – Пророка і Месію. Слово поета не втрачало своєї актуальності ні в чорні роки царизму, ні за часів культу особи та застою. Злободенно звучать пекучі Шевченкові вірші і нині. Тарас, мов живий свідок і наш сучасник, вчить, дорікає, попереджує, кличе…
То ж щодня і щомиті своїм життям, своїми думками і діями рівняймось на Його життя.
Олександр Мазур,
заступник директора з навчально-методичної роботи