Шевченко – наш сучасник

(до 209-річчя від дня народження та 162-річчя з дня смерті)

Обов’язково переглянь відео!

Сьогодні традиційно вшановуємо генія українського слова і духу – Тараса Шевченка. Його винятковий малярський талант об’єднав відомих діячів першої половини ХІХ століття – художника Карла Брюллова, поета Василя Жуковського, конференц-секретаря петербурзької Академії мистецтв Василя Григоровича, Івана Сошенка, які доклали чималих зусиль, щоб викупити з кріпацтва великого сина українського народу. Цю подію своєї біографії Тарас Шевченко детально описав у повісті «Художник» і присвятив їй відому поему «Катерина».

Чи думав він про винятковість своєї долі? Чи дбав про суспільний резонанс своєї творчості? Чи прагнув слави?

Історія засвідчує: «во врем’я люте» свідомі українці щонайбільше звертаються до творчості Тараса Шевченка. Вони раптом осягають і ліричну глибину його виняткового слова, і гострий сарказм «політичних» поем, і націєтворчий потенціал його пророчих інтенцій. За життя він послідовно називав рідну землю Україною, згуртував довкола себе талановитих людей, становив неабияку загрозу Російській імперії, через що отримав найсуворіше покарання у справі Кирило-Мефодіївського братства, і так і не зміг реалізувати свою найзаповітнішу мрію: «Поставлю хату і кімнату, садок-райочок насажу, посижу я і похожу в своїй маленькій благодаті».

І попри все особисте Тарас Шевченко здобув найбільшу славу по смерті, оскільки саме нащадки відтоді мають чітко окреслені великим поетом-романтиком шляхи розбудови незалежної держави. Своїм пророчим потужним голосом він акумулював у єдиний чин усі покоління патріотів ХІХ – ХХІ століть, які стануть могутнім духовним і військовим щитом на захист рідної України, перетворюючи слова у праведні діла:

Як понесе з України

У синєє море

кров ворожу….отойді я

і лани, і гори –

Все покину і полину

до самого Бога

Молитися… а до того

я не знаю Бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров’ю

волю окропіте!

Наталія ХОМЕЧА,

методист відділень мовознавства: літературознавства, фольклористики та мистецтвознавства