як зробити співпрацю плідною
- Говоріть по черзі.
- Не перебивайте одне одного.
- Критикуйте ідею, а не людину, яка її висуває.
- Ставтеся з повагою до всіх висловлених думок.
- Зауваження робіть коректно.
- Не відходьте від обговорюваної теми.
Вправи з культури мовлення
Вправа № 1. Виправити в запропонованих реченнях лексичні, граматичні помилки, мотивувати причини цих помилок, спираючись на вивчене з теорії.
- Ми використали самий ефективний підхід до розв’язання поставлених завдань. 2. У роботі ми спиралися на найбільш сучасніші дослідження науковців з даної теми. 3. Висновки, зроблені професором N, набагато ґрунтовніші інших. 4.У відсотковому співвідношенні результативність застосування цих технологій становить біля шестидесяти – восьмидесяти відсотків. 5. П’ятдесят три відсотка респондентів дали схвальні відповіді на поставлене питання. 6. Застосовані в практичній частині прийоми є більш ефектними за ті, що використовувалися в попередніх розвідках. 7. У слідуючому розділі буде докладно обґрунтовано практичне застосування нашого дослідження. 8. Є потреба в збалансованому розвитку місця та оточуючих його населених пунктів. 9. Ми рахуємо, що це твердження є вірним. 10. Сковорода і пише про два світа, одним із яких є людина, а іншим — все те, що її оточує. 11. Започатковане насамперед поетами, шестидесятництво невдовзі набуло масштабу універсального соціокультурного феномену. 12. Використавши найсучасніші джерела для аналізу творчого доробку митця, нам стає зрозуміло, що деякі попередні висновки були хибними. 13. Учасниками дисидентського руху, які творили підґрунтя для нинішньої незалежності України, були поети, письменники, художники, кіномитці шестидесятих років ХХ століття.
Вправа № 2. Утворити словосполучення, узгоджуючи слова та сполучення слів, подані в дужках, відповідно до граматичних та лексичних норм. Мотивувати вибір.
Триває (на протязі століть, протягом століть); запобігати (помилкам, помилок); (призвести, привести) до негативних наслідків; відбувається зростання (завдяки систематичній роботі, через систематичну роботу); розвиток загальмувався (завдяки непослідовній політиці, через непослідовну політику); дякуючи (їм, їх); маю повідомити (вам, вас); перекладати (на українську мову, українською мовою); (підвести, підбити) підсумки; (вважаю, рахую) за доцільне зауважити; (біля, близько) десяти відсотків; (задавати, ставити) запитання; (піднімати, порушувати) питання.
Вправа № 3. Узгодити числівники з іменниками.
Від 64 до 78 відсотків; близько 155 років; не минуло й 2 століть; на 247 сторінках; скористався 36 джерелами; на думку 8 науковців; протягом 76 років; про 84 діячів культури й мистецтва; у 2010-му році; напередодні 1995-го року; з 1648 по 1654 рік.
Види запитань
Закриті запитання | Фактичні запитання, що мають одну чітку правильну відповідь. Починаються словами що, де, коли, куди, звідки, який та ін. |
Відкриті запитання | Ідеї для обговорення. Запитання, які не мають відомої відповіді або мають багато відповідей. Наприклад: «У чому переваги такого підходу до проблеми?», «Чи можуть результати ваших досліджень використовуватися в шкільній практиці?» |
Уточнюючі запитання | Допомагають зрозуміти, перевірити й підтвердити або спростувати інформацію. Зазвичай починаються зі слів: «Якщо я правильно зрозумів…?»; «Ви хотіли сказати, що …?»; «Уточніть, будь ласка, ви мали на увазі… чи …?»; « Чи не могли б ви висловити думку по-іншому?»; «Ви кажете, що ….Чи не могли б ви навести конкретні факти/ приклади/ статистичні дані? |
Проблемні запитання | Відкрите запитання, спрямоване на виявлення протиріччя в ситуації. Формулюючи проблемне запитання, допомагаємо собі й іншим усвідомити, у чому саме полягає проблема. Алгоритм постановки проблемного запитання: визначити протиріччя; поставити запитання так, щоб відповідь дала змогу розв’язати протиріччя;використайте низку допоміжних запитань;дбайте, щоб запитання не заважало пошуку варіантів відповіді. |
Пам’ятка з правил постановки питань під час ведення дискусії
Доцільно врахувати | Слід уникати |
УВАЖНО слухати, щоб не поставити питання, яке вже було розкрите під час захисту.Запропонувати зіставити певні явища (наприклад: провести паралелі з фольклором, творчістю інших письменників українських і зарубіжних, зіставити лінгвістичні явища й процеси в різних мовах тощо).Уточнити значення незрозумілих термінів, понять і попросити навести відповідні приклади (якщо вони не були розтлумачені під час захисту).Запропонувати визначити відмінне, новаторське в роботі (якщо це не було розтлумачено під час захисту).Ставити питання з усієї галузі науки.Найбільш вдалі питання починаються словами: чому, чи є щось спільне…, що різнить…, зіставте….Питання має на меті не принизити доповідача, а продемонструвати вашу компетентність та ерудицію. | Питань, що не стосуються винятково змісту роботи або науки, яку вона представляє.Питань, що дублюють зміст захисту (щодо дослідників, актуальності, завдань, особистого внеску в роботу, того, якою мірою досліджена дана проблема).Питань, що стосуються особистої позиції доповідача. Не ставити питання на зразок «Що тобі подобається в роботі?», «Чому обрав саме цю тему?», «Який улюблений твір цього письменника?»Питань, що стосуються сфер, у яких ви недостатньо компетентні. |
Робота з текстом
Ораторське мистецтво промовця як умова переконання
Поняття «ораторське мистецтво», або «красномовство», має два значення: 1) вид громадсько-політичної та професійної діяльності, мета якої – інформувати та переконувати масову аудиторію засобами живого слова; 2) високий ступінь майстерності публічного виступу, мистецьке володіння словом.
Із моменту свого зародження в античному світі ораторське мистецтво вважалося ефективним засобом переконання людей. Ще 335 р. до н. е. було створено першу теорію ораторського мистецтва, що зберегла своє значення й донині. Ідеться про «Риторику» Аристотеля, у якій він визначає її як мистецтво переконуючого виливу, як здатність знаходити різні засоби впливу на кожний предмет. Саме Аристотелю належить теза про три елементи, що в єдності становлять суть процесу публічного мовлення, – оратора, предмет мовлення та слухача, якого він називає «кінцевою метою всього».
Блискучим оратором свого часу був Феофан Прокопович. Першим виступом, що приніс йому велику ораторську славу, став панегірик на честь перемоги над шведами. Як свідчать історичні та літературні пам’ятки, це було нове ораторське слово в Україні, не схоже на схоластичні проповіді свого часу. Воно відзначалося простотою, щирістю, образністю та переконуючим впливом. А зразком військового красномовства, наприклад, стала промова князя Святослава перед дружиною 971 р. під час облоги фортеці Доростол на Дунаї. Його слова «мертві сорому не мають» стали легендарними, хвилюють і переконують людей і сьогодні.
Ораторське мистецтво поділяється на види, пов’язані з конкретною сферою застосування: політичне, дипломатичне, церковно-богословське, військове, судове, ділове та ін. Останнім часом у нашій країні навіть утверджується парламентське красномовство. Академічне красномовство включає в себе власне академічне (наукова доповідь, реферат, науковий огляд), вузівське (лекція), шкільне (розповідь учителя, лекція). Академічне красномовство є базою виступу, тому що публічна, масова лекція передусім є формою поширення наукових знань. Суттєва відмінність такої лекції від наукової полягає в тому, що, крім наукових знань, вона потребує ще й умінь їх популяризувати. У будь-якому з цих видів при всіх професійних відмінностях є єдина основа – це мистецтво, яке слугує цілям впливу на людей, зокрема переконанню. «Цінністю є не сама по собі мова оратора і це звучність його голосу, а те, наскільки він поділяє погляди народу й наскільки любить і ненавидить тих же людей, що й вітчизна».
Складність ораторського мистецтва як засобу переконання полягає в тому, що будь-який публічний виступ має на меті викликати духовність аудиторії, певним чином вплинути на неї. Метою переконання, на відміну від інших видів впливу на людей, є передавання інформації в такій формі, щоб вона перетворилась на систему установок і принципів особистості або істотно вплинула на цю систему. Причому промовець нерідко має справу з людьми, у яких склалась певна система поглядів й установок, до того ж не завжди правильних. Уводячи нову інформацію, він ставить за мету змінити установки та погляди людей. А це можливо лише за активної діяльності аудиторії, її критичного сприйняття думок оратора. Встановлюючи зворотний зв’язок, промовець залучає аудиторію до процесу спільної мислительної діяльності. Тому важливо, щоб присутні не просто погодилися з ним, а, критично осмисливши те, про що він говорить, свідомо сприйняли його інформацію. Тоді це буде вже їхній власний погляд, він відповідатиме їхнім цінностям, етичним нормам і правилам, вони керуватимуться ним у практичній діяльності.
Мистецтво переконання набувається з досвідом за умови досконалого володіння матеріалом. Жодне красномовство не допоможе промовцеві, якщо його моральні цінності не є найвищими, знання з обговорюваного питання недостатньо повні, а він сам не переконаний у тому, про що говорить. Проте переконаність не повинна вести до зверхності, категоричності, безапеляційності. Тоді вона сприйматиметься людьми. Наведемо історичний приклад такого впливу ораторського мистецтва на людей, які були настроєні переважно вороже. Про нього розповідає Георгій Кониський у книзі «Історія русів». Реєстрові козаки спочатку не тільки не підтримали Богдана Хмельницького в боротьбі з польським військом, а навпаки, хотіли виступити проти нього. І він звернувся до козаків із такими словами: «Помисліть, брати і друзі, помисліть і розсудіть, супроти кого ви озброїлись і за кого хочете у бій з нами вступати і кров свою і нашу марне проливати? Я і товариство, котре мене оточує, є єдинокровна і єдиновірна ваша братія; інтереси й користі наші одні суть з користьми і потребами вашими. Ми підішли зброю не задля користолюбства якого або порожнього марнославства, а єдино па оборону вітчизни нашої, життя нашого і життя дітей наших, а так само й ваших! Всі народи, що живуть на світі, завжди боронили і боронитимуть вічно життя своє, свободу і власність… Пощо ж нам, браття, бути нечулими і волочити тяжкі кайдани рабства в дрімоті й ганебному невільництві ще й по власній землі своїй? Поляки, котрі озброїли вас супроти нас, суть спільні і непримиренні вороги наші; вони вже все забрали у нас: честь, права, власність і саму свободу розмови і віросповідання нашого; залишається при нас саме життя, але й те ненадійне і нестерпне самим нам, та й що то за життя таке, коли воно переповнене журбою, страхами і повсякчасним відчаєм?… Згадайте принаймні недавні жертви предків ваших і братії вашої, зраджених підступністю та запроданством і закатованих поляками найнечуванішим варварством… І тії мученики, що безвинно потерпіли, волають до вас із гробів своїх, вимагаючи за кров їхню відомщенням і викликають вас на оборону самих себе і отчизни своєї». Ледве завершив Хмельницький слово своє, постало заворушення у війську і зчинився гамір, яко дух бурхливий; всі стали волати: «Готові вмерти за вітчизну і віру православну! Повелівай нами, Хмельницький, повелівай і провадь нас, куди честь і обов’язок наш кличуть».
Вершиною майстерності промовця є його імпровізація, творчість на очах у присутніх. А це може бути тільки тоді, коли виступу передувала глибока, копітка, нерідко багаторічна праця промовця. Тоді такий виступ оцінять і запам’ятають слухачі, бо спілкування в аудиторії відбуватиметься на високому рівні його культури й принесе насолоду обом сторонам: і тій, що промовляє, і тій, що слухає.
Але іноді навіть тоді, коли промовець володіє ораторською майстерністю, частина з присутніх в аудиторії людей однаково залишиться при своїй думці. Оскільки вони рівноправні з людиною, яка виступає, то хотіли б також висловитися, навіть посперечатися. І таку можливість їм треба надати. Це спілкування, звичайно, має бути тактовним з обох сторін.
Завдання до тексту. Варіант № 1
- Прослухати текст.
- Дати відповіді на запитання, запропоновані вчителем, паралельно визначаючи, до якого виду вони належать – відкриті, закриті, уточнюючі, проблемні.
Що прийнято вважати «ораторським мистецтвом»?
Кому належить авторство першої теорії ораторського мистецтва?
Хто з видатних діячів минулого по праву здобув честь називатися великими ораторами?
Чим різниться академічне красномовство від парламентського?
Якими рисами має бути наділений оратор, який прагне завоювати прихильність широкої аудиторії?
У чому полягає складність ораторського мистецтва як засобу переконання?
Чому вершиною майстерності промовця вважається саме імпровізація, а не, припустимо, добре поставлений голос, уміння триматися перед аудиторією, професіоналізм чи обізнаність?
Чи можна вважати, що оратор не досяг поставленої мети, якщо частина аудиторії залишилася при своїй думці?
- Проаналізувати відповіді, дані на запитання.
Як грамотно сформулювати відповіді на запитання
- Відповідь має бути правильною і точною.
- Якщо не можете відповісти на яке-небудь запитання, не варто соромитися, адже «краще сказати «не знаю», ніж говорити, не знаючи».
- Відповідати слід по суті до поставленого запитання. Не треба відповідати, не вислухавши запитання, яким би довгим і багатослівним воно не було.
- Якщо запитання сформульовано нечітко, треба перепитати співрозмовника, що конкретно його цікавить.
- Пам’ятайте, що відповіді, які не мають жодного стосунку до запитання, викликають у людей незадоволення й роздратування.
- Відповідь має бути якомога короткою.
- Намагайтесь швидко знайти відповідну думку для відповіді й сформулювати її чітко й повністю.
- Форми ввічливості та форми привернення уваги слухачів
- Шановне журі та учасники конкурсу МАН…; хочу представити вашій увазі науково-дослідницьку роботу…; дякую за увагу…; чи є до мене запитання…; зверніть увагу на…; дозвольте зауважити, що…; хочу звернути вашу увагу на те, що …; варто наголосити на необхідності/доцільності…; погодьтеся, що …; вважаю за доцільне зауважити, що …; це питання не є доцільним, адже в захисті було про це сказано….
Рекомендації до використання комп’ютерної презентації під час захисту науково-дослідницької роботи
- Комп’ютерна презентація має бути виразною, не варто копіювати дослівно зміст захисту на екрані, доцільніше використати схеми, таблиці, графіки, ілюстрації, статистичні дані тощо.
- Графіки, таблиці, схеми, ілюстрації, мають бути виразними, чіткими, легко сприйматися на відстані.
- Текстові матеріали (тема роботи, мета, опорні поняття, визначення тощо) мають подаватися дозовано, досить крупним шрифтом, без помилок.
- Не варто в презентації надмірно застосовувати ефекти анімації, фонові кольори мають бути не яскравими, але виразними.
- Виступ-захист має бути побудований так, щоб промовець на певному етапі (або постійно) спирався на ілюстративний матеріал, коментував і пояснював присутнім суть представлених наочних матеріалів.
- Представлене на слайдах має бути суголосним з тим, що доповідач повідомляє, наочні матеріали мають вчасно змінюватися відповідно до змісту доповіді.