Вшановуємо пам’ять Святих Мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії

Опубліковано:

Дорога манівська родино!

Сьогодні вшановуємо пам’ять Святих Мучениць Віри, Надії, Любові і матері їх Софії. Ці святі угодниці Божі жили і постраждали у ІІ столітті після Різдва Христового. Саме в цей час у Римі царював язичницький імператор Андріан. Свята Софія, народивши трьох доньок, дала їм імена, відповідні трьом християнським чеснотам – Віра, Надія та Любов.

Слухаючись своєї праведної матері, вони досягали успіху в духовному житті. Чутка про їхню премудрість і красу дійшла й до начальника області Антіоха. Він же, переконавшись, що вони християнки, повідомив про це імператора Андріана. Останній послав слуг за премудрими дівами. Помолившись Господу Богу, усі четверо, мати і доньки, пішли до царя. Імператор, побачивши їхні світлі та безстрашні обличчя, почав запитувати, якого вони роду, як їх звуть і яка їхня віра? Будучи премудрою, мати відповідала розсудливо, розповіла про своє життя, а також про те, що сповідує віру христову. Цар, побачивши її мудрість, покликав служницю на ім’я Палладія, яка мала переконати матір та дочок навернутись до ідолопоклонства, але їй це не вдалося.

Очікуючи імператорського суду, Софія навчала доньок богонатхнених слів про час подвигу. Тоді їх знову привели до імператора Адріана, і він став наполегливо вимагати, щоб вони принесли жертву язичницьким богам, але цьому не судилося бути.

Тоді розгніваний імператора велів піддати дітей різним тортурам. Першою, на очах у матері і сестер, почали катувати святу Віру, стали нещадно її бити, відриваючи частини від її тіла. Потім вони поклали її на розпечені залізні грати, але, з волі Божої, вогонь не заподіяв ніякої шкоди тілу святої мучениці. Збожеволівши від жорстокості, Адріан не розумів чуда Божого і велів кинути дівчинку в казан з киплячою смолою. Але і цього разу відбулося чудо – казан охолов. Тоді її присудили до усічення мечем.

Прийшов час для мук Надії, яка також не погоджувалася поклонятись богині Артеміді. Слуги після довгого побиття кинули її у вогонь, де вона залишилась неушкодженою, прославляючи Бога. Після цього її повісили і стругали великими кігтями, тіло падало шматками і кров лилася потоком. Але від ран виходили дивні пахощі, і на обличчі була усмішка. Не бажаючи терпіти ганьбу, цар засудив святу на усічення мечем.

Покликав імператор третю сестру, Любов, і почав переконувати, щоб вона відреклася від Христа, проте всі його намагання були марними. Перетерпівши важкі муки, дівчинка, як і її сестри, була усічена мечем. Святу Софію не піддали тілесним мукам, але цим прирекли її на ще більші душевні страждання. Страдниця похоронила чесні останки своїх дочок і два дні не відходила від їхньої могили. На третій день Господь послав їй тиху кончину і прийняв її багатостраждальну душу в небесні обителі. Свята Софія, зазнавши за Христа великі душевні муки, разом з дочками зарахована Церквою до лику святих.

Великий подвиг Христової любові вчинили ці Святі Мучениці, бо проявили основні християнські чесноти – не втратили віри у Господа, покладали всю свою надію на Нього та любили Всемилостивого Бога свого всім серцем і всією душею.

То ж щиро вітаємо усіх, кого батьки нарекли іменами ВІРА, НАДІЯ, ЛЮБОВ і СОФІЯ, з Днем Ангела!

Миру Вам, тепла і затишку!

І… віри, надії й любові! А ще – мудрості!

З повагою Олександр МАЗУР,

заступник директора

0