ЛІНА КОСТЕНКО

Опубліковано:

19 березня 2030 року народилася українська поетеса

Ліна Василівна Костенко

У радянські часи поетеса була активною учасницею дисидентського руху, за що її твори були забороненими для друку впродовж 14 років. Це був важкий удар для письменниці, і вона навіть оголосила голодування. Однак акція протесту не дала жодного результату, і Ліні довелося навчитися жити у творчій ізоляції. Саме в цей час вона написала свої найвідоміші твори “Берестечко” і “Маруся Чурай”.

У дитинстві Ліна мріяла стати льотчицею. Бажання було настільки сильним, що вона змайструвала собі саморобний парашут із старої маминої парасолі та простирадла, піднялася з ним на горище і стрибнула. Тоді маленька Ліна ледве не загинула, тому з мрією дитинства було покінчено. Вже дорослою Костенко стала педагогом і лише згодом відкрила талант до поезії.

Один твір письменниці екранізували. Це – кіносценарій “Перевірте свої годинники” 1963 року. У ньому розповідається про українських поетів, загиблих під час Другої світової війни. Фільм зняли у 1964 році, але його так і не побачили глядачі. Його так переробили, що Костенко відмовилася від авторства.

Ліна Костенко вміє відмовляти не тільки колегам: вона відмовилась і від премії «Золотий письменник України», не пояснивши нічого жодним словом, і від звання Героя України, який хотів їй вручити президент Віктор Ющенко, а фраза «Політичної біжутерії не ношу» стала мало не афоризмом.

Письменниця була двічі заміжня. Вперше вона вийшла заміж за поляка Єжи-Яна Пахльовського, який носив їй оберемки бузку. У шлюбі народилася донька Оксана. Кохання було яскравим, але недовгим. Він не захотів їхати до Києва, а вона – до Варшави. Розійшлися тихо. Та в Україні Ліна зустріла свого другого чоловіка – Василя Цвіркунова, директора кіностудії імені О. Довженка. Він став для письменниці опорою на цілих 20 років і полюбив доньку Ліни Оксану як рідну. Згодом у них народилася спільна дитина – син Василь.

У 2005 році Ліна Костенко взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони. Письменниця активно працювала нарівні з усіма вченими, рятуючи предмети побуту і артефакти народної культури від знищення і забуття.

Дочка Ліни Костенко Оксана Пахльовська теж стала письменницею, вона живе з матір’ю в Києві. А от син поетеси працює програмістом у Штатах. 

Онучка ж Костенко Ярослава Франческа-Барб’єрі вивчає філософію у Римському університеті «Ля Сап’єнца», де її мама завідує кафедрою україністики. 

Ліна Костенко має чимало регалій, хоча вони для неї нічого не значать. Вона почесний доктор Чернівецького національного університету (2002); лауреат державної премії ім. Тараса Шевченка (1987, за роман «Маруся Чурай» і збірку  «Неповторність»); лауреат Міжнародної мистецької премії ім. Олени Теліги (2000). Також її було нагороджено Почесною відзнакою Президента України (1992) і Орденом князя Ярослава Мудрого  у березні 2000 року.

У 2015 році Ліна Костенко приєдналася до гуманітарної акції «Другий фронт АТО». Книжки Ліни Костенко передали в зону АТО. Для бійців добровольчого батальйону особливого призначення МВС України «Київ-1», а також дітей, які залишаються у зоні АТО, було зібрано гуманітарну допомогу та подарунки – книжки. Так Ліна Костенко у переддень свого 85-річного ювілею передала на фронт кілька збірок своїх поезій з побажаннями та словами підтримки, написаними власноруч. 

Ліна Костенко усім своїм життям і творчістю засвідчує несхитну мужність, палку любов до України. Вона – одна з тих митців, хто не втратив людської гідності в часи переслідувань, не йшов на компроміс з владою, бо свою позицію поетеса завжди виражала прямо і відкрито: «…не боюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічі королю».

За матеріалами https://www.armyfm.com.ua/cikavi-fakti-z-zhittya-lini-kostenko/

0